В День музеїв…

В День музеїв, до нас завітали маленькі школярики Шахтарської ЗОШ.

Кожен дитячий крок супроводжувався виголосом: «УХ-ТИ!». Кожен дитячий погляд був сповнений цікавості. Побачивши театральні костюми, діти не могли стримати свого захоплення. Бажання спитати щось, виривалося у підняті руки – у ліс піднятих рук. Що може бути приємніше для музейного працівника, ніж справжня дитяча цікавість! Це найкращий подарунок у свято музеїв! Дякуємо учням та педагогам Шахтарській школі за відвідання нашого музею.

Завідуюча музеєм С. М. Глушко

З Днем музеїв!!!

Ось такі поздоровлення надійшли сьогодні на адресу від музейної спільноти.

“Шановні колеги!
Щиро вітаємо Вас із Днем музеїв!
Бажаємо Вам звичайного “музейного” щастя, а саме: щоб фонди росли, як гриби після дощу, а приміщення і штатний розпис розросталися. Щоб експозиції покращувалися, оновлювалися та з’являлися нові. Щоб у відрядження могли їздити скільки треба, а не скільки можна, щоб кількість вдячних відвідувачів зростала. Ну і щоб усілякі шкідники забули дорогу до експонатів)) Здоров’я Вам та творчої наснаги!”  – це накращі побажання для працівників музеїв. Меморіальний музей-садиба Вол. І. Немировича-Данченка дякує за поздоровлення та вітає зі святом всіх, хто не тільки працею, але й душею доторкнувся до музейного світу!

Завідуюча музеїм С. М. Глушко

 

 

“Урок в музее”

«Где искусство, где талант, там нет ни старости, ни одиночества, ни болезней, и сама смерть вполовину…» – это слова А. П. Чехова. При этом, вспоминая творчество великого писателя и драматурга, так и хочется добавить: «… а душа и имя вечно».

12 мая 2016 года в Мемориальном музее-усадьбе В. И. Немировича-Данченко Наталья Леонардовна Доценко, учитель зарубежной литературы Нескучненской ОШ I-III ст., согласно школьной программы, провела урок, посвященный  жизни и творчеству А. П. Чехова.  В ходе которого, юные слушатели узнали не только о «рождении» великого драматурга Чехова, но и увидели подлинные костюмы, картины, и другие предметы из спектаклей МХАТ по пьесам Чехова.

Именно Владимир Иванович Немирович-Данченко был одним из тех людей, которые упросили Чехова написать пьесу «Чайка». Она была написана, но с треском провалилась на сцене Императорского театра в Санкт-Петербурге. Чехов писал Немировичу: «…зачем ты упросил меня написать эту «Чайку», я не буду писать пьесы, даже если я проживу 700 лет». Но Немирович-Данченко знал, что Чехов талант мирового масштаба, и о нем должен говорить весь мир. Когда создавался МХАТ, Немирович просит Чехова отдать ему «Чайку»: «…отдай мне «Чайку», и она полетит…». Действительно пьеса состоялась, и «Чайка» полетела», открыв своим полетом Чехова, как талантливейшего драматурга, изменив навсегда театральный мир.

Закончился урок чтением юмористического рассказа Чехова «Злоумышленник», в котором Антон Павлович показал глубину проблемы народного образования ХIХ века.

Из ученических впечатлений было ясно, что ребята гордятся своим маленьким селом Нескучным, куда летели письма Чехова и других великих писателей.

Музей многогранен, и благодаря Н. А. Корфу и Вл. И. Немировичу-Данченко, в его стенах пересекаются два широких пути –  педагогики и культуры.  Каждый посетитель может оказаться на перекрестке этих дорог, открыв дверь нашего музея.

Мемориальный музей-усадьба Вл. И. Немировича-Данченко благодарит Нескучненскую ОШ I-III ст. и преподавателя Наталью Леонардовну Доценко за сотрудничество!

 

Таке “диво” трапилося на моєму шляху у селі Нескучному

“ВІД КВІТНЯ ДО КВІТНЯ”

1 ТРАВНЯ 2016

Мінлива природа

Сьогодні у Нескучному холодна погода, йшов дощ. А лише кілька днів тому сонце зігрівало своїми променями наш музей та його краєвиди.

Ранок у музеї

Сьогоднішнім ранком до музею Немировича-Данченка завітали діти та вчителі Шахтарської школи В-Новосілківського району. Садиба зустріла відвідувачів вже прикрашена у маленьке зелене листячко та неймовірними пташиними аріями. Знайомство дітей з музеєм почалося з раритетного музейного взуття.

Школярі дізналися, як одягалися та що їли сільські діти 19 сторіччя, за якими партами сиділи та за якими підручниками навчалися.

Також, діти ознайомилися з театральними костюмами, що налічують вже більше сотні років та змогли відчути, як прекрасно звучить музика у стінах 165-річного будинку.

Про свої враження наші шановні відвідувачі залишили запис у «Книзі відгуків».

Дякуємо Шахтарській школі за відвідання нашого музею.

Дитячий садок у музеї

У чудовий день 8 квітня до музею завітали маленькі відвідувачі – вихованці ДНЗ с. Нескучного. Діти дізналися, що це таке – “музей”, побачили багато нових речей, а сидячи за партою, змогли уявити себе майбутніми школярами.
Музей вдячний керівництву, вихователям та маленьким слухачам за відвідання садиби, та потяг до історії нашого краю.

«Квітневі гостини»

Сьогодні до Меморіального музею садиби В. І. Немировича-Данченка завітали гості –  Октябрська ЗОШ I-III ст.. (Євгенівський корпус).

У музеї, дітей цікавив кожен куточок. Вони вперше у своєму житті знаходилися у будинку, що налічує 160 років. Вдячні слухачі занурилися у шкільний світ ХIХ ст.. Діти побачили, як виглядала тогочасна школа. Вони змогли посидіти за партою, що створена за кресленням М. О. Корфа; за допомогою макету «аспідної дошки» зрозуміли, як навчалися писати школярі тієї пори; ознайомилися з письмовим приладдям, яке передувало сучасній ручці.

В експозиції музею діти побачили справжні театральні костюми та макети декорацій сцени з МХТу; особисті речі родини Корфа та Немировича-Данченка; змогли пограти на піаніно, що налічує 179 років, та дізналися, як виглядали та називалися «магнітофони» того часу.

Музей дякує вчителям та учням Октябрської школи, що вони завітали до Нескучненської садиби.

“ИЗ ПЕРЕЖИТОГО”

“… все это пережито мною в провинции, в глуши доставшагося мне от матушки села, в котором я прожил безвыездно 13 лет, но при непрерывном общении со столицами и при переписке с 250 корреспондентами от Колы до Кутаиса, от Варшавы до Омска; интереснейшия письма их мною сохранены; но работать приходилось мне не в одной России: два раза ездил я на продолжительное время за-границу, а в Швейцарии прожил я восемь лет под ряд, не прерывая связи с русскою печатью и отечеством. Многое пришлось пережить при таких условиях и тем больше, что мне не было еще и двух лет, когда я лишился матери; моложе шести лет навсегда расстался с отеческим кровом, а двадцати-двух лет был женат на М. М. Клевцовой, с которою и живем, благодарение Богу, уже двадцать шестой год, вырастив и воспитав двух дочерей и дожив до внука от старшей.” – Отец Корфа, Александр Федорович, после смерти матери Николая Александровича – Елизаветы Тимофеевны Времьевой, женился во второй раз на дочери московского банкира, Анне Бранденбург. Свадьба состоялась в день рождения маленького Николая, но счастья это ребенку не принесло. В этот день Александр Федорович приобрел новую, возможно, очень счастливую семью, в которой у него родились четыре дочери, но навсегда потерял возможность видеть, как растет его единственный сын.